by Незважаючи на очевидні зусилля, спрямовані на розвиток мультикультуралізму та толерантності в суспільстві, національні звичаї інших народів здаються нам дивними, а іноді навіть лякають. Зокрема, звичаї циганського племені, яке, як то кажуть, живе поруч з нами, але веде зовсім інший спосіб життя. Поговоримо про неписані правила цієї етнічної групи щодо одруження та подружніх стосунків.
Циганські дівчата виходять заміж у ранньому віці.
У 21 рік циганка вже вважається потенційною нареченою. Відтоді вона намагається танцювати на весіллях та інших заходах до кінця заходу, знаючи, що в цей час батьки майбутніх чоловіків шукають підходящих кандидаток для своїх синів. Якщо циганка не виходить заміж до 25 років, вона вважається старою вдовою.
Наречену викуповують золотом у день весілля. Розмір приданого, що визначався кількістю трилітрових каністр із золотими прикрасами, встановлював батько нареченої, а за його відсутності – брати.
Результати “честі нареченої” оголошувалися пізніше.
Перед першою шлюбною ніччю наречена залишається зі старшими жінками родини, які перевіряють її цноту. Результати обстеження потім показували гостям весілля у вигляді закривавленого листка, який несли на таці. Ця практика відома як “демонстрація цноти”. Якщо наречена не витримує випробування, шлюб негайно анулюється і вона назавжди залишається незаміжньою жінкою, що вважається найстрашнішим прокляттям у циган.
Розлучення не допускається.
У циганській культурі шлюб вважається зобов’язанням на все життя, тому розлучення не є поширеним явищем. У виняткових випадках, коли подальше спільне проживання було неможливим, збирався циганський суд, що складався з авторитетних чоловіків з табору, і виносив рішення.
